Шляхи законодавчого вдосконалення вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)

Анотація

В статті розкрито сутність правового розуміння колективного трудового спору як нормативно врегульованої процедури розгляду розбіжностей між сторонами, що є вихідною тезою для дії правового механізму її проведення та правових теорій регулювання порядку вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), що сприятиме зведенню до мінімуму напруженості в суспільстві і підвищенню добробуту населення. Встановлено, що досі в нашому законодавстві не визначено правове розуміння колективного трудового спору як нормативно врегульованої процедури розгляду розбіжностей між сторонами, що є вихідною тезою для дії правового механізму її реалізації, а чинне визначення цієї категорії фактично ототожнює її з предметом колективного спору - неврегульованими розбіжностями між працівниками та роботодавцями. Також зазначено, що на даний час законодавчо не визначено порядок врегулювання суперечностей між сторонами соціально-трудових відносин у випадках банкрутства чи неплатоспроможності суб’єкта господарювання та однозначно не конкретизовано той визначальний момент, відповідну обставину, що започатковує послідовну низку обов’язкових дій сторін спору. Запропоновано зміни до чинного законодавства, які забезпечать удосконалення процедури розгляду і вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) та зможуть стати складовою реального реформування системи захисту трудових прав в Україні, що сприятиме підвищенню ефективності застосування норм законодавства у цій сфері.