Рецензія на монографію Т.В. Шаповалової «Соціальний капітал та економічне зростання».

Abstract

Суспільний розвиток в умовах сьогодення характеризується інтенсифікацію процесів глобалізації, інтегруванням суб’єктів господарювання в уніфікований економічний простір та відкритістю світової економіки, спричиненої бурхливим розвитком інформаційно- комунікативних технологій. Сучасне суспільство називають ще інформаційним, основаним на знаннях, оскільки невід’ємними його атрибутами є професійні знання, вміння та досвід, активний обмін якими відбувається в соціальних мережах. Багато західних і вітчизняних економістів схиляються до точки зору, що нині економічне зростання будь-якої країни світу все більше залежить від чинників не тільки економічних (матеріальних), але й неекономічних (нематеріальних). У сучасній економіці людину, міжособистісні зв’язки та взаємовідносини, що базуються на довірі, ототожнюють з капіталом. Очевидно, що значення неекономічних факторів в економічному розвитку підвищується зараз, як ніколи раніше. Так, у ХХ ст. в науковий обіг було введено категорії «людський капітал», «соціальний капітал», які розглядаються економістами та соціологами на рівні з іншими видами капіталу. Інвестування в ці види капіталу вважається економічно обґрунтованим, оскільки воно має економічні вигоди та позитивно впливає на економічне зростання. Разом з тим, в економічній літературі можна виявити ствердження та доводи, щодо недоцільності з економічної точки віднесення соціального капіталу до видів капіталу, усталених в економічній науці та практиці.